Волонтерський «хенд мейд» від невтомних майстринь

Далеко за межами Донбасу нині знають волонтерську організацію «Краматорські бджілки». Невтомні активісти обєднання вже понад два роки готують і передають для потреб оборони маскувальні сітки, кікімори, продукти харчування.

Цей клуб був створений одразу після того, як місто 5 липня 2014-го звільнили від сепаратистів. Наступного ранку після повернення до Краматорська української влади майбутня координатор «бджілок» вийшла зі своїми дітьми і онуками й попрямувала перефарбовувати намальовані скрізь російські прапори на українські. Гурт небайдужих патріотів, які долучилися до ініціативи, сформувався за лічені дні. А вже у вересні вони видали фронту перші 50 кв. метрів.

 «Добре, що ми не одні такі»

Зазвичай «бджілками» є пенсіонери, які плетуть маскувальні сітки і в’яжуть кікімори. У тісній кімнатці літні краматорці щодня виплітають 30-40 кв. метрів таких засобів. Узимку – вони білі, в інші пори року – кольорові, відповідно до природного антуражу.

«Нам люди приносять усілякий вживаний одяг, ганчір’я тощо. Його сортуємо і ріжемо на шматки, – розповідає один з координаторів ініціативи Надія Калінченкова. – Про нас знає все місто й околиці. Сюди прокладено надійні волонтерські стежки із Слов’янська, Костянтинівки, Дружківки, багатьох селищ. А от джутові чи конопляні ткані мішки, потрібні для виробництва кікімор, надходять з усієї України. Є зв’язки й із Швейцарією, Іспанією, Італією, Канадою, США. Як правило, це представники діаспори, які надсилають необхідні в роботі матеріали. Оскільки ми не маємо банківського рахунку, а люди довіряють нам, тому сюди приносять і готівку. Кожні два місяці потрібно 6 тисяч гривень на сітку. Але ми не лише сподіваємося на благодійників, а й самі заробляємо на цю потребу. В’яжемо браслети, виробляємо всілякі жіночі прикраси, сувеніри із гільз і чашок – розписуємо їх. Цим займаються майстри із організації «Народжені вільними» – вони недавно влилися до нашого об’єднання. Що б там не було, а кожна «бджілка» зі своєї пенсії вносить на благу справу щомісяця 100-200 гривень. Та й домашні шафи ми вже давно почистили від непотрібного ганчір’я. Загалом упродовж місяця вдається вив’язати 1,2 тисяч кв. метрів маскувальних сіток. Інколи більше. Це багато, але в масштабах цієї війни недостатньо. Добре, що ми не одні такі».

Літом «бджілки» потребували матерії зеленого кольору. Зараз майстрині додають «осіннього листя» й чорноти, а скоро перейдуть на білий. Зауважимо: в організації є волонтери, які займаються фарбуванням матеріалу. А взимку тут більше в’яжуть носків, рукавичок з двома пальчиками й виготовляють «білосніжні» маскувальні костюми. Всесезонна турбота небайдужих краматорців – збір іграшок і дитячого одягу, взуття для переселенців і в «сіру» зону. Допомагає їм у цій справі проведення благодійної ходи містом. Волонтери постійно звітують на сторінці «бджілок» у Фейсбук за кожну принесену на потреби армії гривню.

 Рекордсменкою серед тутешніх волонтерів, певно, є пані Анна. Вона невтомно приносить мішки з уже розрізаною на клаптики матерією. Її татусеві Григорію Харченку 86 років і він понад півроку смикав з мішковини ниточки для кікімор. Це дуже брудна робота. Варто згадати і 83-річну краматорку, котра пошила для армії понад 100 трусів!

Про цю майстерню маскування військові почасти дізнавалися із усесвітньої «павутини». Але, якщо на «бджілок» замовник виходив уперше, перед виконанням його прохання координатор перевіряла цих людей через штаб проведення АТО. Тільки після ідентифікації підрозділу вони починали надавати допомогу, відкриваючись для співпраці. Тепер таких дружніх частин дуже багато й ними опікується окремий координатор.

Від кікімор для снайперів до прихистку «Оси»

– Зв’язані вручну масксітки значно кращі заводських. В останніх повторюється малюнок і зверху його чудово зчитують ті ж оператори безпілотників. А тут кожна в’язальниця працює індивідуально, тому це ефективніший спосіб убезпечення від викриття позиції, яку покриває наш засіб, – пояснює переваги маскувального «хенд мейду» Надія Михайлівна. – Після того, як ми зробили маскувальне укриття площею понад 100 кв. метрів для зенітного-ракетного комплексу «Оса» (зроблене з двох половинок – авт.), упевнилися, що можемо практично все.

«Бджілки» мають кілька кімнат у приміщенні в центрі міста, безоплатно наданих підприємницею, в якої тут була крамниця. Заходжу до одного з міні-цехів. Там саме відбувався процес виготовлення 142-ї за ліком кікімори. Якщо відверто, мене шокувало те, що в ній є 7,5 тисяч вузликів! Також тут роблять спеціальні укриття-накидки для гнізд снайперів (8,5 тисяч вузликів). Товариство, яка ж це велика і важка праця! На виготовлення однієї кікімори, за умови наявності всіх матеріалів, йде три дні. Для цього із тканих мішків беруть нитки, які розпускають. Перші кікімори віддали розвідникам з-під Трьохізбенки. Один з батьків такого бійця закупив «бджілкам» у 2014-му сітки на 4 тисячі гривень і сам привіз її. Тоді волонтери вив’язали їм 12 дебютних маскувальних засобів. До речі, «бджілки» настільки опікувалися цим хлопцем, що їм навіть вдалося його оженити!

«Також виготовляємо і пелерини (коротка, до пояса накидка) для розвідників – її зручно й швидко одягати та знімати, – зауважує Надія Калінченкова. – Торік один розвідник якось сказав: «Слухайте-но, напевно ваші кікімори заговорені». І розповів історію, як восьмеро побратимів їхали в авто й потрапили під обстріл. Були поранені, але той, хто не знімав кікімор, не зазнав жодного ушкодження! І справді: працюючи за верстатами, прагнемо говорити й думати винятково про щось позитивне. Це наш особливий жіночий захист. А він, повірте, є дієвим».

Особливо надихає те, що до офісу «бджілок» матеріал прибуває навіть із окупованих територій. Також звідти привозять продукти і гроші для нашого війська. Приміром, нещодавно незламні патріоти українського Донбасу передали велику партію харчів – зокрема, «сало сепарів» з Єнакієвого. Привезли із Донецька через блокпости і оберіг-вишивку з бісеру. Словом, люди там чекають на повернення української армії й ладні допомагати їй хоч чимось.

Щоб залучити до волонтерства інвалідів, «бджілки» роздають їм спеціальні спиці, матеріал і викройки. Таким чином вони почуваються потрібними. Приміром, чоловік з паралізованою рукою навчився в’язати до 5 квадратних метрів масксітки за день!

Командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі:

«Головна перевага «бджілок» – відсутність бюрократії»

До «бджілок», поки ми спілкувалися, приїхав командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі. Йому передали масксітки, мішок в’язаних носків, а недавно відвантажили кікімори. Я поцікавився його думкою щодо співпраці з волонтерами.

– Ці люди виконують велику роботу. «Бджілки» стали одними з найкращих друзів, які нам дуже допомагають. А така поміч неоціненна, оскільки, у принципі, цим має займатися держава, – зазначає Мамука. – Ми давно знаємося і продуктивно співпрацюємо. Щоправда, особисто з колективом познайомився недавно. Я вдячний всім їм за неймовірний та невтомний практичний патріотизм. Ми воюємо вже більше двох років і така технологія, якою користають краматорські друзі, напрочуд ефективна. Фактично їхні вироби – єдиний засіб маскування, який серед усіх нам відомих найліпше забезпечує елемент прихованості. «Бджілки» працюють оперативно, а головне – в них немає бюрократії, яка досі заважає швидко модернізувати українське військо.

Геннадій КАРПЮК