Україна пам’ятає, згадай і ти…

Вісімнадцятого травня 2019 року Україна вшановує вже 75-ту річницю одного з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених під час Другої світової війни, — депортації кримських татар з території півострова Крим.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України своєю Постановою № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу, а 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Згідно з офіційною радянською версією, «виселення» було пов’язане з «масовим дезертирством» 20 тисяч кримських татар на початку Другої світової війни, а також із нібито їхнім «тотальним колабораціонізмом» під час нацистської окупації півострова. 11 травня 1944 року Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони №5859сс про організацію депортації кримських татар. Таким чином, було вирішено виселити всіх татар з території Криму та поселити їх на постійне місце проживання як спецпоселенців у районах Узбецької РСР. Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня, до операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину.

В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на Схід. Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала приблизно 200 тисяч осіб. Згідно різних офіційних оцінок, у місцях спецпоселень померли від 20 до 25% всіх кримських татар. За неофіційною інформацією (самоперепис кримськотатарського національного руху), ця кількість досягла 46%. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Надалі понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій, і лише у 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але тоді вони не отримали права повернутися до Криму. Тільки 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Депортація кримських татар 1944 р. за мотивацією, підготовкою та своїми масштабами дійсно була безпрецедентною акцією радянського режиму щодо цілого народу, проте вона не була першим виселенням мешканців Криму: локальних депортацій місцевого населення півострів зазнав ще наприкінці XVIII століття у ході кампанії анексії та подальшої інкорпорації Кримського ханства Російською імперією. Новітня історія, на жаль, не стала виключенням, анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права.

Нова, окупаційна «влада» Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари були змушені відзначати в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції у супроводі гелікоптерів. Водночас лише упродовж першого року по анексії 2014 року більш як 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами «Республіки Крим».

Доводиться констатувати, що на шостому році анексії АР Крим переслідування кримськотатарського народу окупаційною адміністрацією лише посилилося. В таких умовах вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого всеукраїнського та міжнародного значення.

Роман БАЛАБОЙКО