Шкільні реалії: за що треба платити?

Цього року першокласники почали навчатися за новим держстандартом освіти. На запровадження нового освітнього підходу держава виділила близько півтора мільярда гривень. У Міносвіти обіцяють, що зміняться як принципи викладання, так і оцінювання учнів. Однак багатьох батьків цікавить, чи зменшаться в новій школі їхні фінансові затрати?

Шкільне фінансування – у публічний простір

Ухвалюючи держбюджет на 2018 рік, депутати й урядовці особливо наголошували на тому, що цього року школи отримають найбільше фінансування. Президент Петро Порошенко також у своїх виступах неодноразово повторював, що освіта – це одна з найважливіших сфер для держави.

І справді, у 2018 році освітяни отримали на 53 млрд грн більше, ніж торік. Зокрема, 504 млн грн було виділено на навчання дітей із особливими потребами. Окремо були передбачені кошти для початкових класів: 998,7 млн грн – на навчальні засоби та мобільні меблі, понад 163 млн грн – на придбання техніки, 48 млн грн – на закупівлю навчально-методичної літератури. Ще понад 272 млн грн – на підручники для першокласників.

Втім, батьки школярів досі скаржаться, що мусять щомісяця здавати гроші на послуги прибиральниць, охоронців, закупівлю елементарних мийних засобів, ганчірок і навіть туалетного паперу. Чи насправді освітні заклади не мають на це власних грошей? Відповідь на це питання повинна дати сама школа.

Новий закон про освіту зобов’язує школи вести прозору звітність своєї діяльності і, зокрема, оприлюднювати дані про фінансування та витрати. Усі матеріальні потреби закладу повинні бути зафіксовані в бюджетному запиті до районного управління освіти. Адже витрати на оплату комунальних послуг, утримання школи, зарплату технічним працівникам забезпечують місцеві бюджети. Причому частину цих витрат покриває освітня субвенція від держави. Якщо ж у відповідь на свій запит школа не отримала підтримки від місцевої влади, тоді вона може звернутися по матеріальну допомогу до батьків.

Купуємо лише необхідне

Закон гарантує всім безоплатне здобуття повної середньої освіти. При цьому в ньому чітко вказано, що держава також забезпечує підручниками (зокрема електронними) та посібниками учнів та вчителів. Педагог не може змусити батьків купувати підручники за власний кошт. Це рішення має бути обґрунтоване дидактичною доцільністю, а також повинно отримати згоду всіх батьків. Це ж стосується і профільних класів, які навчаються за окремою програмою.

«Я хотіла б попередити батьків, що ви зовсім не зобов’язані, наприклад, купувати якісь додаткові друковані зошити, якщо вам кажуть за це платити. Можна й у звичайному зошиті писати. Головне, щоб був підручник або роздатковий матеріал від вчителя», –  пояснила міністр освіти Лілія Гриневич.

Фахівці попереджають, що не слід одразу бігти до магазину, якщо вчитель пропонує купити якийсь додатковий посібник. Спочатку потрібно критично оцінити ситуацію. Не виключено, що цей підручник — не необхідність, а лише спосіб заробити гроші на довірливих батьках.

Шкільна форма обов’язкова?

Дискусії довкола шкільної форми точаться щоразу напередодні нового навчального року. Прихильники переконують, що це згуртовує дітей, нівелює різницю в достатку батьків та налаштовує дітей на робочий лад. Противники стверджують, що форма не вирішує питань нерівності, викликає спротив у дітей, сковує їхні рухи і не дає дітям виражати власну індивідуальність.

Не існує закону, який би зобов’язував учнів носити шкільну форму. Це питання регламентує статут та внутрішній розпорядок закладу. Водночас міністр освіти запевняє, що директор не може змусити батьків купувати одяг конкретної фірми, а лише рекомендувати колір чи стиль шкільного вбрання. При цьому батьки можуть і повинні долучатися до цього обговорення.

Лише добровільна благодійність

Благодійні внески в закладах освіти повинні бути добровільними та прозорими. Не існує поняття рекомендованого добровільного внеску, й ніхто у школі не може вимагати гроші за навчання, якщо це не передбачено договором.  Згідно зі ст. 30 Закону про освіту, школи повинні оприлюднювати на своїх веб-сайтах (або на сайтах своїх засновників) інформацію про вартість та порядок навчання, а також надання додаткових освітніх та інших послуг.

Власне, кожна школа в Україні повинна мати спеціальний рахунок в управлінні освіти для обліку благодійності. Також для добровільних внесків батьки можуть створити власний благодійний фонд чи громадське об’єднання з відповідним банківським рахунком. Усі внески повинні бути безготівкові. За законом, збирати гроші готівкою у школі заборонено.

Наразі досвід батьків інший – щомісяця здаються гроші у фонд класу, окремо оплачується охорона, за власний кошт здійснюється ремонт класу чи купуються нові меблі. І не завжди батьківський комітет звітує про те, на що пішли кошти.

Якщо в батьків є сумніви щодо сумлінності керівників школи або ж їх примушують здавати гроші, Міносвіти закликає подавати скарги до районного управління чи департаменту освіти або ж телефонувати на «гарячу лінію» Міносвіти (044-481-47-69).

Віра ІЛЬЇНА