ПРИРОДА І МИ: ЧИ ЗЦІЛИМО РІЧКУ ЖЕРЕБЕЦЬ ВІД ЕКОЛОГІЧНИХ НЕДУГІВ?

З великим інтересом прочитав у 36 номері обласного тижневика «Вісті Донбасу» спецвипуск «День Сіверського Дінця: діалог заради майбутнього». Одразу скажу – матеріали в газеті цікаві, повчальні, розумні. Діалог удався. Він є актуальним, дуже корисним, а найголовніше – злободенним.
З публікацій тижневика я почерпнув дуже багато цікавого як для себе, так і для моїх односельчан. Більше того, ми обговорювали матеріали газети «Вісті Донбасу» як у колективі фермерського господарства «Престиж», так і серед жителів села Торського.
У привітанні з нагоди Дня Сіверського Дінця голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський підкреслив, що велична ріка «Сіверській Дінець» у наш техногенний час потребує захисту, турботи та уваги – як влади, так і суспільства.
Користуючись нагодою, розкажу про наболіле, про величезну проблему нашого регіону, яка стосується річки Жеребець.

З історії нашої річки
Ріки Донеччини – її окраса й життєдайна сила. Окраса, бо їх на території цього краю України можна на пальцях перерахувати. Маю на увазі річки довжиною 100-130 км. Їх називають малими ріками.
Серед них почесне місце займає і наша річка Жеребець. Назва річки, гідронім, це своєрідний архів, літопис землі. Розкриваючи секрет назви, ми розкриваємо історію нашого району, бо в назві ріки — подарунок минулих століть — майбутнім, подарунок пращурів грядущим поколінням.
Вперше в документах назва річки згадується у грамоті царя Петра І від 14 жовтня 1704 року. У ній ідеться про те, що «Да на той же речке Жеребец построено 3 мельницы». Уточню – поблизу Ямполя. А ще в заплавах річки козаки Ізюмського полку ставили багато пасік.
Ріка у 10-17 ст. була глибокою, широкою, швидкоплинною і судоходною. Плавали по ній судна, зокрема козацькі чайки, баркаси.
Плавав по ній і отаман Кіндрат Булавін — славний борець проти російського царату. Неподалік від Торського є Булавине урочище. Воно значиться на картах у 18-19 ст. Деякий час у 1707 році в ньому знаходився сам Булава, як його називали в народі, зі своїми побратимами. Звідси й назва урочища.
Тепер про назву річки. Є кілька версій. Назва сягає в дуже сиву давнину. Згідно з однією, юнак з правого берега Жеребця (район Колодязів, Білогорівки) покохав дуже вродливу дівчину з села, яке знаходилося на протилежному березі (район Балдинівки, Тернів). На побачення з дівчиною він часто перепливав широку річку на сильному й вірному йому коні — чорному жеребці. Але одного разу, навесні, хлопець потрапив у дуже сильний вир. Він і затягнув коня й вершника на дно. Вони загинули. Через день їх знайшли на березі одного з островів серед ріки.
За іншою версією, на переправі через бурхливу річку утонув чорний жеребець князя чи татарського хана. От звідси пішла назва ріки — Чорний Жеребець, а згодом – Жеребець.
Наведу ще один цікавий факт. Річка Жеребець згадується у великій народній легенді «Вигнання запорожців». Вона опублікована в українському журналі «Основа» у 1862 році й починається такими словами «В кінці Жеребця могила є. В тій могилі запорожці з досади казну, орудіє, сукна, злато і серебро покидали і закляли». Уточню – кінець Жеребця — це місцевість, де річка впадає в Дінець біля селища Ямпіль.
З тих пір минуло більше двох з половиною століть. Не виключено, що цей скарб, може, і знаходиться в гирлі Жеребця, оскільки в легенді є реальний факт тих далеких часів. Ось таку славну історію має Жеребець.

Повноводна ріка
З роками Жеребець змінювався, але залишався доволі-таки широкою і повноводною річкою. Між Торським і Кіровськом (Зарічним) у 50-70-х роках минулого століття функціонувало аж 2 дерев’яні мости в одному напрямку, оскільки в районі нинішнього залізобетонного добротного мосту Жеребець протікав по двох руслах. Інколи бурхливий Жеребець веснами зносив кілька разів один з дерев’яних мостів.
Як свідчить А.І.Роменський – гідрометеоролог Харківського регіонального центру гідрометеорологіі, навесні 1956 року за всю історію існування гідропосту (а він створений у 1936 році в Торському) був найбільший розлив річки. Середній рівень води в Жеребці становив 3 м 62 см. По руслу рівень води сягав до 7 метрів.
Тоді було підтоплено багато будинків понад річкою в Торському. Вода по вікна стояла біля житла й у ньому. У Кіровську теж було підтоплено багато хат. Вода дійшла аж до млина.
З Жеребця щедро напували життєдайною водою сотні гектарів колгоспних ланів у Тернах, Торському, Колодязях, Кіровську. У чистих водах річки купались і дорослі, і діти.
Так було до 70-х років ХХ ст., до будівництва ставків і до утворення рибгоспу «Краснолиманський». У цей же час у верхів’ї річки у Сватівському районі утворили також кілька великих водосховищ і ставків. На Лиманщину почало надходити обмаль річкової води.

Ріка на грані зникнення
Утворивши штучні ставки, річку змусили в деяких місцях біля Зарічного дещо змінити русло. Водночас його розширювали, чистили.
Що нині маємо? Впродовж десятиліть береги річки в цих та інших місцях руйнувалися, русло заросло густими очеретами й сильно обміліло. Сьогодні воно в деяких місцях нагадує болото.
У цьому році Жеребець зовсім обмілів. Рівень води в ньому становить у середньому 50 см. 11 серпня, згідно з даними Торського гідропосту, усього 37 см.
Швидкість води постійно зменшується, а загальний рівень замуленості Жеребця становить аж 30-55 см. Через це підземні джерела не пробиваються в річку. Жеребець повільно перетворюється в деяких місцях на калюжу, яку сьогодні сміливо переходять кури біля Торського.
У гирлі річки на площі 223 га діє заказник «Чорний Жеребець», утворений у 1986 році з метою збереження чорновільхових лісів, вік яких сягає 100-130 років. У 80-х роках саме в «Чорному Жеребці» вперше в Донецькій області поселилися бобри. Сьогодні тут мешкають не тільки вони, але й косулі, лосі, горностаї і навіть красені – плямисті олені.
Але з кожним роком усе менше й менше води, вологи залишається на території заказника. І як наслідок – сохнуть дерева, трава, чагарники. Звірі мігрують з обжитих місць.
Це ж саме можна сказати і про Ямполівський вільховий заказник, площею 77 га, біля с.Терни. Він знаходиться в заплавах р. Жеребець.
У червні 2011 р. з ініціативи начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства В.І. Стороженка вперше у Східній Україні в гирлі р.Жеребець створили еколого-пізнавальну стежку «Лісові коралі». Насправді це не стежка у прямому розумінні слова, а великий і цікавий комплекс, який демонструє красу, користь і велич природи Лиманщини. Довжина стежки більше 2 км, на ній чудовий дендропарк, п’ять дерев’яних місточків довжиною майже 200 м, парк наречених, поромна переправа «Удача» через р.Жеребець, озеро з фонтаном, лісовий розсадник, багато чудових альтанок, у яких можна відпочити, і зоопарк з рідкісними тваринами і птахами. Є на стежці й багато іншого цікавого та пізнавального. І не випадково сюди йдуть і їдуть тисячі туристів з Донецької, Луганської та Харківської областей.
На жаль, у цьому посушливому році, як, до речі, і в попередні, на території «Лісових коралей» гинуть, засихаючи, дерева, висихають болота і криниці. А все це через те, що в річці Жеребець, її заплавах катастрофічно падає рівень води.

У пошуках виходу: дорогу здолає той, хто йде…
До мене часто звертаються жителі Зарічного, Торського, Тернів, Ямполя з запитаннями: «Чи є вихід із такої ситуації? Коли почистимо Жеребець?». Згоден з вами, шановні земляки. Річку обов’язково будемо рятувати, інакше вона може зникнути з мапи регіону, на якій її позначатимуть пунктиром – річкою, яка часто пересихає.
В Україні, у нашій області чимало робиться для очищення, поглиблення, розширення малих річок. Про це йдеться зокрема й у статті директора департаменту екології і природних ресурсів облдержадміністрації Сергія Натруса «Спільно зберігаємо навколишнє середовище». За дорученням очільника Донецької області Павла Жебрівського департамент забезпечуватиме розчищення замулених і захаращених ділянок річок для відновлення їх пропускної здатності. Фінансування робіт здійснюватимуть з коштів обласного екологічного фонду.
Дуже вчасне рішення! Воно стосується і нашої проблеми, а саме – оздоровлення річки Жеребець.
Особисто знаю, що в нашого губернатора слово тверде й підкріплюється конкретними справами. Сказано – зроблено.
Твердо переконаний, що необхідну фінансову допомогу в підготовці проектної документації по оздоровленню Жеребця надасть Лиманська міська рада з екологічного фонду. У неї гроші є.
Суттєву допомогу в реалізації задуманих кроків по оздоровленню Жеребця пообіцяв надати начальник Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Сергій Трофанчук. З ним, а також із керівництвом управління я мав тривалу і плідну ділову розмову.
У нас колосальні запаси підземних вод по Жеребцю, і розчищені від мулу сотні джерел наповнять річку.
Вода з кожним роком стає великим дефіцитом. Вона — своєрідна жива кров, яка створює життя там, де його не було. Наше завдання зберегти життя, а це значить любити, цінувати і зберігати воду, наш рідний Жеребець – який і є основою нашого життя.
Отже, є велика надія та сподівання, що багаторічну, вкрай необхідну проблему щодо оздоровлення Жеребця ми за допомогою обласної та місцевої влади реально зможемо розв’язати.
Олександр ЖУРАВЛЬОВ, голова фермерського господарства «Престиж», с.Торське.