Народжені перемагати

14 жовтня – День захисника України.

Другу річницю від заснування 81-ї окремої аеромобільної бригади урочисто відзначено в Краматорську. Усі крилаті піхотинці з’єднання мають нагороди за успішне виконання бойових завдань у зоні проведення Антитерористичної організації, бездоганне виконання службових обов’язків та постійне підтримання високої бойової готовності. Привітати крилату піхоту прийшли численні гості – як представники обласної влади, органів місцевого самоврядування,так і учні, студенти навчальних закладів, волонтери, ветерани-десантники, рідні та друзі бійців.

 Щодня на передньому краї

Святковий мітинг із врочистим внесенням бойового прапору бригади відбувся у Краматорську. А розпочав захід Державний гімн України у заспіві незрячого вокаліста, лауреата всеукраїнських конкурсів Григорія Лозгачева.

img_8963

«Останнє десятиліття Україна виявляла надмірний пацифізм. Проте обстріли з території Російської Федерації, події, коли батальйонні колони ворога пішли землею Донбасу, змусили наш народ і керівництво держави зняти рожеві окуляри щодо східного сусіда. Для захисту суверенітету 2014-го серед низки інших потужних з’єднань, частин, що приступили до виконання завдань, з’явилася і наша аеромобільна бригада, – зазначив у виступі комбриг 81-ї ОАМБр полковник Євген Мойсюк, який із честю витримав усі випробування, що випали на долю «кіборгів». – Жодного дня за минулі два роки не було, коли бригада не виконувала бойових завдань. Бійці бригади і досі на передньому краї: воюють, перемагають.  Нажаль, не обходиться без втрат. Цьогоріч до нашого складу влилися 5-та батальйонно-тактична група і 148-й дивізіон, збільшивши міць з’єднання, розширивши спектр бойових можливостей. Ми заслужили святкувати свій день народження».

До привітань долучився директор департаменту інформаційної та внутрішньої політики обласної держадмінстрації Ігор Ставинога. Він підкреслив, що за час проведення Антитерористичної операції саме 81-а окрема аеромобільна бригада відзначилася численними успішними операціями на Сході країни. «Дозвольте подякувати вам за все, що ви робите, адже від вас залежить територіальна цілісність нашої держави», — сказав, звертаючись до військовослужбовців, Ігор Ставинога. Бійцям та командиру бригади Євгену Мойсюку було вручено почесні грамоти облдержадміністрації.

img_8946

Урочисте зібрання стало приводом для радісних обіймів та емоцій, що вирували в колі побратимів – теперішніх і тих, хто повернувся до цивільного життя. Десантники обговорювали щойно вручені нагороди, фотографувалися на тлі невеличкої експозиції техніки та озброєння, віталися, не жалкуючи щирих слів. Згадували десантники, поминаючи добрим словом, і полеглих бойових товаришів. Усього ж бригада втратила близько 80 своїх людей. Найдраматичнішим видався січень 2015-го, а особливо двадцяте його число, коли ціною життів багатьох «кіборгів» було організовано прорив неподалік ДАПу задля евакуації поранених. Наприкінці минулого року глава держави Петро Порошенко своїм указом постановив присвоїти ім’я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 90-му окремому аеромобільному батальйону 81 оамбр ВДВ Збройних сил України. Цей офіцер загинув якраз у тому злощасному січні…

Розчулив виступ військового капелану бригади отця Василя Іванюка, який майже рік проводить тут службу.

– Допомагаю цим хлопцям у тільниках, але направду здебільшого вчуся сам, спілкуючись із десантниками, набираюся від них неймовірної великодушності, – каже святий отче. – Понад два з половиною роки перебував у різних частинах війська, і ніде не бачив, не відчув там ненависті. Це показник того, що я служу саме там, де потрібно. Від імені таких же волонтерів як і він, Василь Іванюк вручив бригаді санітарний автомобіль «Фольксваген Т4».

 

Красуня в тільнику

Санінструктор медичної роти 81-ї бригади ВДВ, солдат-контрактник Юлія Зюбенко гідна окремої розповіді про неї, оскільки є доволі неординарною жінкою. Передусім тому, що ніколи не хотіла бути такою, як усі. Певно, через те постійно обирала доволі «суворі» спеціальності. До війни була провідницею в пасажирських потягах, трудилася охоронцем кар’єру з видобутку глини й цікавилася технікою та військовою тематикою. Тепер Юлія – десантник, щоправда початківець, проте за півроку служби в її активі вже є 12 стрибків із парашутом.

 

– Я свідомо у 30-річному віці пішла до військкомату, аби укласти контакт на службу в ЗС України. А доти воювала у складі розвідки добровольчого батальйону УНСО, з якого згодом доукомплектовували 54-й окремий розвідбат. Багато про цей етап життя зараз ще складно розповідати публічно. Скажу одне: доводилося ризикувати, стріляти, але про те – дещо пізніше, напевно, в мемуарах, – із легкою усмішкою вимовляє володарка блакитного берету й одразу серйознішає. – Дуже жаль тих, хто загинув, адже доводиться втрачати найкращих. Я люблю свою теперішню місію. Наразі покращую професійний вишкіл, виїжджаю на стрільби, стрибаю із парашутом.

– Які повинні бути дані, щоби жінці успішно служити у розвідці десанту? – запитую в красуні у тільнику.

– Передовсім, це внутрішнє переконання й упевненість у власних силах. Принаймні я відчуваю потенціал і це підтвердили місяці спеціального навчання. Я готова до цієї місії – вмію стріляти з різної зброї, спробувала себе за кермом кількох зразків техніки, зокрема панцирної… Мені видається, що жінки – такі як я, витриваліші та сумлінніші чоловіків. Я ставлюся до поставлених завдань відповідально й упевнено.

– Про що спілкуються поміж собою десантниці 81-ї бригади?

– Здебільшого чомусь тягне на розмови із чоловіками – саме через обопільну пристрасть до техніки та зброї.

– А в навчальному центрі зустрічалися із Марусею Звіробій, котра там займається попередньою підготовкою контрактників, яких ще називають «Марусиними ведмедями»?

– Звісно. Мені дуже імпонує їхній підхід до викладання тактичної медицини. На ці теми ми розмовляли з Марусею, й вона надала декілька уроків, які я запам’ятала. Тепер на заняттях деякі елементи із табору «Марусиних ведмедів» я показую нашим бійцям.

Геннадій КАРПЮК