Коли син мріє стати поліцейським, як мама, це найвище свідчення вірно обраного шляху — Наталія Шиман

11 років служби у поліції: від кореспондента «у погонах» до начальника сектору кадрового забезпечення Волноваського відділу поліції. Як головний редактор міського горлівського телеканалу вирішила зв’язати своє життя з поліцією, про роки служби «під прицілом» бойовиків та про секрети успіху від жінки-поліцейського читайте далі.

— Розкажіть як правоохоронні органи стали частиною Вашого життя?

— Все почалося у 2008 році, тоді я працювала на місцевому телеканалі у м. Горлівка, готувала передачі, вела прямі ефіри з місця подій. В якийсь момент мені запропонували трішки змінити направленість та запросили вести кримінальну передачу у прес-службі обласної міліції в Донецьку. Професія журналіста – це завжди боротьба за достовірну інформацію, а працювати прес-офіцером в системі МВС – це гарна можливість правдиво інформувати громадян про роботу тих, на кого покладаються всі. До того ж знати про резонансні розкриття з «перших вуст», а потім розповідати про це людям, не просто цікаво, це надихає.

— Розкажіть про роки роботи у прес-службі, якими вони були?

— Мені здається це був найцікавіший час, 10 років минули непомітно. Ми готували декілька телепрограм кримінального характеру на місцевому, регіональному та всеукраїнському рівні. Одна з них «Рикошет». Це і написання сценарію, і прямі ефіри, і виїзди на місце злочину, інтерв’ювання і правоохоронців, і злочинців.

— Як змінилася Ваша робота з початком бойових дій?

— У 2014 році, після захоплення терористами управління міліції, мипереїхали до Маріуполя, де почали будувати нашу службу «з нуля». Тоді я очолила відділ комунікації поліції. Змінилося все – життя і робота. Ми виїжджали до населених пунктів в зоні бойових дій, вели репортажі з «гарячих точок» області, неодноразово бувала у так званій сірій зоні. Ми готували об’єктивний та неупереджений матеріал про наслідки терористичної агресії та героїзм співробітників поліції у захисті мирних мешканців.

— Тоді Ви не зламалися, не злякалися та залишилися вірні Присязі. Хто Вас підтримував?

— Моя родина, мій син Нестор. В його очах я бачу гордість та велике бажання бути схожим на маму-поліцейського. В такі хвилини відчуваєш, що все не даремно. Сім’я підтримує та розуміє мій вибір служити країні і кожному мешканцю. Відчуваєш себе важливим гвинтиком у великому механізмі, і я можу сміливо сказати: «Приєднуйся!»

— Ваш син теж має намір вступити до лав поліції?

— Так, вже зараз 8-річний Нестор робить перші кроки до досягнення своєї мрії бути поліцейським. Він захоплюється кінологією, бере участь у проекті «Юні кінологи поліції Донеччини». Разом з вівчаркою Палермо він другий рік поспіль представляє нашу область на всеукраїнських змаганнях у м. Суми. Торік він був найменшим юним кінологом.

— Зараз, як керівник відділу кадрів поліції Волновахи, що Ви можете побажати тим, хто ще не обрав свій шлях?

— Якщо ти не боїшся труднощів, а справедливість – для тебе понад усе, тоді не вагайся та обирай професію поліцейського. Можливо саме ти розкриєш тяжкий злочин чи врятуєш життя безлічі людей.

Відділ комунікації поліції Донецькій області